Шорсткість плодів яблуні

Шорсткість плодів яблуні, або так звана russeting, є розповсюдженим явищем, при якому на поверхні яблук утворюється шар опробковілої тканини. Це порушення цілісності шкірки робить плід візуально непривабливим та знижує клас товарності врожаю, хоча внутрішня якість м'якоті зазвичай зберігається.

Етіологія цього явища часто пов'язана з реакцією рослини на зовнішні стресові чинники. Клітини епідермісу плода, що активно діляться на ранніх стадіях розвитку, під впливом несприятливих умов розриваються, і в місцях цих мікротріщин дерево формує захисний пробковий шар, який ми бачимо як шорстку поверхню.

Симптоматика проявляється вже на ранніх етапах зав'язування плодів. Першими ознаками є потьмяніння шкірки, поява мікротріщин або дрібних плям, що згодом перетворюються на сітку. В залежності від інтенсивності впливу факторів середовища, шорсткість може покривати як окремі ділянки, так і всю поверхню плода.

Найбільш сприятливі умови для поширення шорсткості створюються при високій вологості повітря та низьких нічних температурах безпосередньо після цвітіння. Також важливу роль відіграє агротехнічний фон: надлишок азоту стимулює занадто швидкий ріст плодів, що розтягує шкірку і викликає її розриви, призводячи до утворення «сітки».

Економічна шкода від шорсткості є досить вагомою для комерційного садівництва. Хоча смакові якості яблук не страждають, такі плоди не відповідають стандартам для супермаркетів, мають коротший термін зберігання через посилене випаровування вологи і підвищений ризик розвитку хвороб під час зберігання у сховищах.

Заходи боротьби та профілактики базуються на мінімізації стресів для дерева. Агрономи рекомендують:

• Використовувати регулятори росту, що зміцнюють клітинні стінки.
• Уникати використання пестицидів у формі емульсій, що містять розчинники, в період активного росту зав'язі.
• Забезпечувати стабільний режим зволоження ґрунту протягом вегетаційного періоду.
• Проводити збалансоване живлення з урахуванням потреби у кальції, що відповідає за еластичність шкірки.