Вірус золотистої мозаїки стахитарфети

Збудником захворювання є Begomovirus stachytarphetae, що належить до роду Begomovirus родини Geminiviridae. Цей патоген є ДНК-вмісним вірусом, який має специфічну двокомпонентну будову віріонів. Його біологія базується на внутрішньоклітинній реплікації в тканинах флоеми рослини-господаря, що призводить до порушення фізіологічних процесів.

Коло рослин-господарів охоплює насамперед представників роду Stachytarpheta, проте інфекція може поширюватися на інші види бур'янів та декоративних рослин. Вірус виявляє високий ступінь адаптивності, що робить його небезпечним для широкого спектра флори, особливо у тропічних та субтропічних регіонах.

Основними ознаками ураження є характерна золотиста мозаїка на листках, що з часом може перетворюватися на хлороз або некротичні плями. Листя часто деформується, стає зморшкуватим, а саме рослина суттєво пригнічується, втрачаючи здатність до нормального цвітіння та росту, що критично для декоративного садівництва.

Поширення патогену здійснюється виключно за допомогою комах-переносників, головним з яких є білокрилка (Bemisia tabaci). Механізм передачі вірусу є персистентним, тобто комаха залишається інфекційною протягом тривалого часу після контакту з хворою рослиною. Висока температура повітря значно прискорює цикл розвитку переносника та поширення вірусу в посівах.

Стратегія захисту спрямована на розрив ланцюга передачі вірусу. До основних заходів відносять:

• регулярний моніторинг чисельності білокрилки;
• знищення рослинних залишків та бур'янів-резерваторів;
• застосування біологічних та хімічних інсектицидів;
• використання агроволокна та сіток для захисту молодих саджанців від зальоту переносників.