Біла гниль стебла

Збудником білої гнилі стебла є патогенний гриб Sclerotinia sclerotiorum. Це небезпечне захворювання, що вражає тканини рослин, руйнуючи їхню клітинну структуру і спричиняючи відмирання провідних пучків. Основною особливістю збудника є здатність утворювати склероції — щільні чорні тіла, що дозволяють грибу виживати в ґрунті протягом багатьох років, чекаючи на сприятливі умови для проростання.

Хвороба має надзвичайно широкий спектр рослин-господарів. Найбільше потерпають такі промислові культури, як соняшник, ріпак та соя, а також різноманітні овочеві культури в умовах відкритого та закритого ґрунту. Патоген може уражати рослини на різних етапах розвитку, від сходів до повної стиглості, що робить його контроль критично важливим для аграріїв.

Основними симптомами є поява водянистих, світлих плям на стеблах, які згодом покриваються рясним білим нальотом міцелію. Всередині стебла тканини стають порожніми і трухлявими, внаслідок чого стебло ламається. Характерною ознакою зрілої стадії є формування всередині уражених частин чорних склероціїв, які легко випадають на ґрунт під час збирання врожаю.

Розвитку хвороби сприяють прохолодна дощова погода та висока відносна вологість повітря. Особливо небезпечними є періоди затяжних дощів у фазі цвітіння, коли патоген активно поширюється спорами. Загущені посіви, де відсутня нормальна циркуляція повітря, значно пришвидшують поширення інфекції між сусідніми рослинами.

Шкодочинність склеротиніозу проявляється у значному зниженні продуктивності фотосинтезу та повному припиненні транспортування поживних речовин. Уражені рослини передчасно в'януть і засихають, що призводить до недобору врожаю та погіршення його якості. Насіння, зібране з інфікованих ділянок, часто містить домішки склероціїв, що робить його непридатним для тривалого зберігання.

Ефективний захист базується на інтегрованому підході:

• Дотримання сівозміни з поверненням чутливих культур на поле не раніше ніж через 4 роки.
• Вибір стійких до патогену гібридів та сортів.
• Ретельне знищення бур'янів, що можуть виступати резерваторами інфекції.
• Глибока оранка ґрунту для глибокого закладення склероціїв.
• Застосування фунгіцидів під час вегетації за перших ознак хвороби.