Бетациторабдовірус злаків

Бетациторабдовірус злаків (Betacytorhabdovirus gramineae) — це небезпечний вірусний патоген, що належить до родини Rhabdoviridae та вражає широке коло рослин родини Злакові. Вірус спричиняє серйозні фізіологічні порушення в тканинах рослин, що призводить до загального пригнічення їхнього росту та суттєвого зниження врожайності сільськогосподарських угідь.

Головними об'єктами ураження є колосові зернові культури, такі як пшениця, ячмінь, жито та овес. Окрім культурних злаків, вірус може накопичуватися та зберігатися в дикорослих злакових травах, які на краях полів стають джерелом первинної інфекції для посівів у кожному новому сезоні.

Первинні ознаки хвороби зазвичай з'являються на молодих листках у вигляді світло-зеленої або жовтої мозаїки та смугастості. Уражені рослини часто мають вигляд пригнічених, їхній розвиток уповільнюється, а колосся може бути недорозвиненим або деформованим. Вірус порушує обмін речовин у рослині, що прямо впливає на налив зерна.

Поширення патогену відбувається за допомогою комах-векторів, зокрема цикадок та попелиць. Ці комахи набувають вірусу під час живлення на хворих рослинах і переносять його на здорові культури. Теплі кліматичні умови сприяють міграції шкідників, що значно підвищує ризик виникнення масового зараження посівів протягом вегетаційного періоду.

Заходи боротьби та профілактики включають наступні дії:

• Систематична боротьба з бур'янами — джерелами вірусної інфекції.
• Використання стійких до вірусів селекційних сортів зернових.
• Контроль чисельності комах-переносників за допомогою своєчасних інсектицидних обробок.
• Дотримання сівозмін для розриву циклу розвитку інфекції.
• Просторова ізоляція нових посівів від забур'янених ділянок та старих полів.