Хризовіруси

Chrysoviridae — це родина дволанцюгових РНК-вірусів, що спеціалізуються на інфікуванні грибів. В агрономічному сенсі ці міковіруси розглядаються як фактори, що здатні знижувати патогенність грибів-збудників хвороб сільськогосподарських культур, виконуючи роль природних регуляторів.

Біологічна природа цих вірусів полягає у їхньому паразитуванні всередині клітин міцелію гриба. Вірус не має вільної позаклітинної фази, тому для його поширення потрібне злиття (анастомоз) гіф або передача через інфіковані конідії та спори, що значно обмежує його швидке розповсюдження в агроценозах.

Хризовіруси вражають багатьох небезпечних збудників, таких як представники родів Fusarium, Penicillium та Botrytis. Ці патогени завдають значної шкоди зерновим, овочевим та технічним культурам, викликаючи кореневі гнилі, в’янення та плямистості, проти яких аграрії ведуть постійну боротьбу.

Основним проявом дії вірусу на гриб є гіповірулентність — стан, за якого гриб втрачає свою здатність швидко рости та активно заражати рослину. Ознаками такої дії є видозмінена морфологія колоній гриба, слабкий розвиток міцелію та знижена активність ферментів, що руйнують рослинні тканини.

Профілактика та заходи захисту з використанням хризовірусів наразі знаходяться на стадії досліджень. Основна увага приділяється інтегрованому захисту, де природна присутність вірусів у ґрунті або на рослинних рештках може стримувати розвиток грибних епіфітотій, зменшуючи потребу в хімічних фунгіцидах.