Епікоккоз

Епікоккоз — це грибкове захворювання рослин, збудником якого є Epicoccum purpurascens. Цей патоген є поширеним мешканцем ґрунту, який за сприятливих умов вражає широкий спектр сільськогосподарських культур. Особливо чутливими до інфекції є зернобобові культури, зокрема нут, у якого хвороба може вражати всі надземні органи.

Симптоматика захворювання проявляється у виникненні локальних плям на листках, стеблах та плодах. Спочатку плями мають світлий, жовтуватий або бурий колір, з часом вони темнішають, набуваючи характерного пурпурного відтінку. У вологу погоду на уражених ділянках розвивається характерний споровий наліт оранжевого або червоно-коричневого кольору, що є ключовим діагностичним показником.

Активний розвиток гриба відбувається за умов помірно теплої погоди та високої вологості. Оптимальною температурою для поширення інфекції є діапазон +20...+26°C. Збудник зберігається на рослинних рештках та в ґрунті, тому найвищий ризик ураження спостерігається на полях, де не дотримуються правил сівозміни або існують проблеми з дренажем та накопиченням вологи.

Шкодочинність епікоккозу полягає в ослабленні рослин та передчасному листопаді, що істотно знижує продуктивність фотосинтезу. Ураження нуту призводить до зниження кількості та якості бобів. Насіння, сформоване на хворих рослинах, має низьку енергію проростання, а в умовах зберігання може піддаватися подальшому псуванню, що впливає на товарний вигляд продукції.

Заходи боротьби з хворобою базуються на інтегрованому підході:

• Проведення якісного протруювання насіння фунгіцидами системної дії.
• Дотримання просторової ізоляції та сівозміни, що обмежує накопичення патогенів у ґрунті.
• Своєчасне внесення фосфорно-калійних добрив для зміцнення імунітету рослин.
• Використання фунгіцидів під час вегетації за появи перших візуальних симптомів хвороби.
• Знищення рослинних решток шляхом глибокої оранки після збору врожаю.