Корончата іржа

Корончата іржа є одним із найбільш небезпечних грибкових захворювань вівса, яке спричиняється спеціалізованим патогеном Puccinia coronata. Хвороба належить до групи іржинних захворювань і характеризується наявністю специфічних відростків на вершині уредініоспор, які під мікроскопом нагадують корону, що дало назву збуднику.

Основним господарем цього гриба є різні види вівса, проте інфекція може уражати і інші злакові трави. Проміжним господарем для збудника виступає жостір (Rhamnus), на якому відбувається статевий цикл розвитку гриба, що сприяє накопиченню інфекційного запасу в природі.

Симптоми проявляються переважно на листках та листкових піхвах у вигляді дрібних, порошистих пустул оранжево-жовтого кольору. З часом, у міру дозрівання гриба, пустули стають темними, майже чорними, що свідчить про утворення теліоспор. Сильне ураження призводить до передчасного засихання листкової пластини.

Розвитку епіфітотій сприяє тепла волога погода, наявність крапельно-рідинної вологи та помірно висока температура повітря. Хвороба швидко поширюється у посівах вівса в період наливу зерна, особливо при внесенні надмірних доз азотних добрив, які провокують активний ріст вегетативної маси, що стає більш вразливою.

Шкодочинність захворювання полягає у порушенні процесів фотосинтезу, що призводить до різкого зниження врожайності та погіршення якості зерна. Недобір врожаю може сягати 30–50% і більше у роки з сприятливими для патогена умовами. Окрім того, знижується маса тисячі зерен та їх натура, що робить продукцію непридатною для насіннєвих цілей.

Система заходів захисту включає вирощування стійких сортів, дотримання сівозміни та просторову ізоляцію від чагарників жостеру. Важливим елементом є вчасна фунгіцидна обробка посівів при перших ознаках хвороби, а також знищення бур'янів, які можуть служити резерватором інфекції.