Септоріоз вівса

Септоріоз вівса, збудником якого є гриб Stagonospora avenae, є однією з найпоширеніших хвороб, що вражають злакові культури. Окрім вівса, патоген часто зустрічається на посівах ячменю озимого, що вимагає комплексного підходу до фітосанітарного стану полів.

На початкових етапах розвитку хвороба проявляється у вигляді невеликих плям, які з часом розростаються і набувають коричневого або сірого відтінку. Головною діагностичною ознакою є формування пікнід — дрібних крапок у центрі плям, де накопичуються спори гриба, що розносяться вітром та краплями дощу.

Сприятливими умовами для епіфітотійного розвитку є затяжні дощі, висока вологість повітря та температура в межах 18-25°C. Гриб здатний швидко вражати нижні листки, поступово піднімаючись до верхніх ярусів, що особливо небезпечно в період наливу зерна.

Шкідливість захворювання виражається у значному зниженні асиміляційної поверхні листя. Внаслідок цього рослина втрачає здатність до накопичення органічних речовин, що призводить до щуплості зерна, зниження енергії проростання та загальної врожайності посівів.

Система захисту базується на поєднанні агротехнічних та хімічних методів:

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку інфекції.
• Використання якісного протруєного посівного матеріалу.
• Вирощування стійких до септоріозу гібридів та сортів.
• Внесення фунгіцидів під час кущення та виходу в трубку при появі симптомів.