Жовта іржа

Жовта іржа, збудником якої є гриб Puccinia striiformis (раніше відомий як Uredo glumarum), є однією з найнебезпечніших грибкових хвороб зернових культур. Вона вражає посіви озимої та ярої пшениці, жита, ячменю та багатьох видів диких злакових трав, завдаючи суттєвих збитків агропромисловому комплексу.

Головною ознакою ураження є поява на листках вузьких поздовжніх смуг яскраво-жовтого кольору. Ці смуги складаються з дрібних пустул, у яких утворюється велика кількість уредоспор. У міру розвитку хвороби пустули можуть з'являтися також на піхвах листків, стеблах та навіть на лусочках колосків, що призводить до повного руйнування тканин.

Епіфітотійний розвиток хвороби відбувається у прохолодну та вологу погоду. Гриб найкраще поширюється при температурі повітря від +5°C до +15°C та високій вологості. Краплинно-рідинна волога на листках є обов'язковою умовою для проростання спор, тому тумани та ранкові роси значно прискорюють розповсюдження інфекції на полі.

Шкідливість цього патогену полягає у критичному зменшенні фотосинтетичної активності рослини. Уражені посіви втрачають здатність накопичувати поживні речовини в зерні, що веде до формування дрібного та щуплого зерна з низькими хлібопекарськими якостями. У випадках сильного зараження втрати врожайності можуть сягати половини загального обсягу продукції.

Система захисту базується на вирощуванні стійких сортів, які є основою стратегії інтегрованого захисту. Важливими також є заходи з агротехніки:

• Просторова ізоляція посівів від осередків інфекції.
• Своєчасне знищення падалиці зернових культур.
• Дотримання сівозмін для розриву циклу розвитку збудника.
• Застосування фунгіцидів на ранніх стадіях прояву симптомів.