Декезія

Декезія (Decaisnea insignis) є представником родини Лардизабалові та являє собою незвичайний листопадний чагарник. В агрономічних колах рослина здобула популярність завдяки своїм плодам, що за формою нагадують огірки, а за кольором — мають яскравий синьо-блакитний відтінок, через що в народі її часто називають «блакитним огірком» або «пальцями мерця».

Батьківщиною цієї культури є високогірні ліси Східної Азії, зокрема райони Гімалаїв та Китаю. У природних умовах декезія зростає під пологом лісу, де спостерігається висока вологість повітря та достатнє затінення. Завдяки цій біологічній особливості, вона найкраще почувається в садах з помірним кліматом, де є можливість забезпечити необхідний рівень вологості протягом усього вегетаційного періоду.

Ботанічні характеристики декезії вражають своєю масштабністю: вона формує велике складне листя, що може сягати майже метра в довжину. Рослина є однодомною, цвіте в період з кінця весни до початку літа, утворюючи довгі китиці дрібних жовтуватих квіток. Плоди формуються у вигляді м'ясистих стручків, які в процесі дозрівання змінюють колір на характерний сталево-синій, містять солодку напівпрозору м'якоть та велику кількість чорного насіння.

Агротехнічні вимоги до цієї культури включають вибір місця з родючим, добре дренованим ґрунтом з нейтральною або слабокислою реакцією середовища.

• Забезпечення постійного зволоження ґрунту без застою води.
• Захист від прямих сонячних променів у найспекотніші години.
• Мульчування пристовбурного кола для утримання вологи.
• Регулярне внесення органічних добрив навесні.

Господарське значення декезії полягає в її їстівних плодах, що вживаються як десертний продукт, а також у високій декоративності самого куща. Щодо захисту рослин, варто відзначити, що декезія має високу стійкість до більшості хвороб, проте в умовах надмірної вологості можливий розвиток кореневих гнилей. Зі шкідників найбільшу небезпеку для молодих саджанців становлять наземні молюски, з якими слід боротися за допомогою профілактичних бар'єрів.