Персик інжирний

Персик інжирний (Prunus persica (L.) Batsch forma compressa (Loudon) Rehder) — це селекційна форма звичайного персика, що належить до родини Розові (Rosaceae). Головною морфологічною ознакою цієї культури є дископодібна, сплюснута форма плодів, яка зумовлена специфічною генетикою, при цьому смакові якості та цукристість часто переважають показники класичних сортів.

Батьківщиною цієї культури є Китай, де її культивують протягом багатьох століть. Зараз промислові насадження зосереджені в країнах Середземномор'я, Південної Європи, США та частинах Азії з м'яким кліматом. Культура досить вимоглива до тривалості світлового дня та температурного режиму, особливо в період цвітіння.

Для оптимального розвитку рослини потрібні легкі родючі ґрунти з низьким рівнем залягання ґрунтових вод. Важливою складовою агротехніки є формування крони за типом чаші або поліпшеної ярусної системи, що забезпечує рівномірне освітлення плодів. Полив має бути регулярним, але помірним, щоб уникнути загнивання коренів.

Господарське використання інжирного персика базується на його високій харчовій цінності та десертному призначенні. Плоди добре транспортуються, якщо зібрані на стадії технічної стиглості, і є популярним продуктом для свіжого ринку, а також сировиною для виготовлення високоякісних цукатів, сухофруктів та десертних консервів.

Серед факторів, що обмежують урожайність, особливу увагу слід приділяти захисту від хвороб та шкідників:

• Курчавість листків, що є найбільш небезпечним грибковим захворюванням навесні.
• Моніліоз (плодова гниль), що може знищити значну частину врожаю під час дозрівання.
• Шкідники: східна плодожерка, персикова попелиця, щитівки.
• Коренева гниль через перезволоження або виснаження ґрунту.