Пажитниця багатоквіткова
Lolium multiflorum Lam. ssp. italicum (A. Br.) Volkart
Опис
Пажитниця багатоквіткова, що в агрономічній практиці відома як райграс італійський, є однією з найважливіших кормових культур родини Тонконогові (Poaceae). Це інтенсивна рослина, яка завдяки своїй високій енергії росту здатна забезпечити кілька укосів зеленої маси за один вегетаційний період, що значно підвищує рентабельність кормової бази господарства.
Первинний ареал цієї культури охоплює країни Середземномор'я, проте на сьогодні вона успішно акліматизована в багатьох регіонах світу. Пажитниця багатоквіткова широко використовується в інтенсивному землеробстві завдяки здатності швидко відновлюватися після механічного впливу, що дозволяє використовувати її для створення конвеєрного типу годівлі тварин.
З ботанічної точки зору, рослина формує добре розвинену кореневу систему, що проникає в ґрунт на значну глибину. Стебла утворюють густий травостій, а листя має насичений зелений колір і ніжну текстуру, що робить готовий корм надзвичайно привабливим для великої рогатої худоби та коней. Культура є перехреснозапильною і вирізняється великою кількістю колосків у суцвітті.
Агротехніка вирощування передбачає розміщення культури на родючих ґрунтах з нейтральною реакцією середовища. Пажитниця багатоквіткова є вологолюбною рослиною, тому найкращі врожаї отримують на зрошуваних землях або в зонах з достатнім зволоженням. Для підтримання високої продуктивності травостою необхідне регулярне підживлення азотними добривами, особливо після кожного укосу.
Основними напрямками використання є:
- Інтенсивне випасання худоби на культурних пасовищах;
- Заготівля соковитих кормів, таких як сінаж та силосна маса;
- Використання як покривної культури для закріплення ґрунту;
- Вирощування для отримання якісного поживного сіна.
Як і багато інших злаків, ця культура може страждати від грибкових хвороб, зокрема борошнистої роси та різних видів іржі. Для боротьби з ними важливо дотримуватися оптимальних строків посіву та норм висіву насіння. Серед шкідників найбільшу загрозу становлять злакові попелиці та шведська муха, тому моніторинг посівів протягом вегетації є критично важливим для збереження врожаю.