Дуб крупнолускатий

Дуб крупнолускатий (Quercus ithaburensis) є представником родини Букових (Fagaceae). Це дерево вирізняється своєю стійкістю до несприятливих умов та здатністю виживати в регіонах з тривалими літніми засухами, що робить його перспективною культурою для південного лісництва.

Ареал поширення цієї культури охоплює східні області Середземномор'я. Дерево природним чином зростає на території Греції, Туреччини, Сирії та Ізраїлю, формуючи рідколісся або стаючи домінантною породою на кам'янистих схилах гірських масивів.

Біологічно вид адаптований до екстремальних умов завдяки жорстким, шкірястим листкам, які мінімізують випаровування води. Відмінною рисою є будова плюски жолудя, яка вкрита помітно потовщеними та часто загнутими лусками, що надає йому специфічного зовнішнього вигляду.

До умов вирощування дерево висуває вимоги щодо дренажу ґрунту — воно категорично не переносить застою води та заболочування. Оптимальними є карбонатні, вапнякові ґрунти, де коріння може глибоко проникати в порожнини гірських порід для пошуку вологи.

Використання деревини цього дуба традиційне для меблевої промисловості завдяки її міцності. Крім того, плюски жолудів багаті на дубильні речовини, що раніше широко використовувалося у шкіряній промисловості для дублення шкір.

• Стійкість до сонячного випромінювання
• Потреба у глибоких ґрунтах
• Медленний темп росту
• Стійкість до високих температур
• Цінні таніди у плодах

Серед шкідників слід виділити дубового довгоносика, який пошкоджує жолуді, та різних видів плямистостей, що виникають через надмірну вологість повітря. Для підтримки здоров’я насаджень необхідно проводити профілактичні огляди крони та кореневої шийки.