Біодобрива змінюють практику фермерів в Індії

Індійське сільське господарство збільшує виробництво, але паралельно стикається з поступовою втратою життєздатності ґрунтів. У матеріалі The Hindu BusinessLine зазначено, що, за оцінками ICAR, різні форми деградації охоплюють майже 147 млн гектарів землі. У багатьох ключових аграрних регіонах вміст органічного вуглецю впав нижче 0,5%, а система живлення культур стала дедалі менш збалансованою. За рекомендованого співвідношення азоту, фосфору і калію 4:2:1 у деяких регіонах уже фіксують пропорції до 10,9:4,1:1, що свідчить про надмірну залежність від азоту та падіння ефективності використання поживних елементів.

На цьому тлі біодобрива розглядаються як практичне рішення для виснажених ґрунтів. У статті описано кілька ключових механізмів: азотфіксувальні мікроорганізми, зокрема Rhizobium, Azotobacter і Azospirillum, дають змогу зменшувати потребу в синтетичному азоті, а фосфатмобілізувальні бактерії з груп Bacillus і Pseudomonas переводять зв'язаний у ґрунті фосфор у доступні форми. Окремо підкреслюється роль мікоризних грибів, які покращують доступ рослин до води, фосфору, заліза та цинку, а також підвищують стійкість до посухи й ґрунтових патогенів. Для Індії це критично, адже, за даними оглядів стану ґрунтів, понад 58,6% орних земель мають дефіцит сірки, а близько 36% відчувають нестачу цинку.

Економічна мотивація переходу також посилюється. Польові випробування, на які посилається видання, показують, що системне використання біодобрив може підвищувати врожайність на 20-30% у різних агрокліматичних зонах, а на окремих високомаржинальних культурах ефект буває ще вищим. BusinessLine також вказує на програму PM-PRANAM, через яку уряд намагається зменшити фіскальний тиск від субсидій на хімічні добрива та стимулювати альтернативні джерела живлення рослин. Ринок біодобрив Індії оцінюється приблизно у 153 млн доларів і, як очікується, зростатиме в середньому на 12-16% щороку до 2033 року, тоді як внутрішній ринок органічних харчів може сягнути 3,21 млрд доларів до 2031 року. Це робить біологічні рішення не лише агрономічним, а й ринково-експортним інструментом.