Сиктивкарець

Горець Вейріха (Polygonum weyrichi) – багаторічна кореневищна рослина родини гречаних, яка досягає висоти до 2–2,5 м і протягом третього‑четвертого року утворює великі кореневища. Насіння достигає після збирання та потребує періоду післязбирального дозрівання; при весняному посіві рекомендується використовувати стратифіковане насіння або висаджувати плантації із живців кореневищ.

Сорт «Сиктивкарець» відрізняється високою продуктивністю, що досягає 350–750 ц/га у третьому‑четвертому році життя. У 100 кг зеленої маси міститься близько 13,5 к. од. і 2,4 кг перетравного протеїну; при силосуванні – 12 к. од. на 100 кг з 126 г перетравного протеїну на одиницю. Зелену масу краще силосовати в поєднанні з вуглеводними культурами (кукурудза, сорго), а також використовувати для приготування сінажу та трав’яного борошна.

Плантації розміщуються на родючих ґрунтах із pH 5,5–7,0; оптимальна глибина посіву – 1–2 см, норма – 6–7 кг/га. Відстань між рядами становить 40–60 см. Збирання зеленої маси проводиться у фазі бутонізації (перший укіс) і масового цвітіння (другий укіс), а збирання насіння – при 70 % стиглості плодів. Рекомендується щорічно додавати 15–20 т/га перепрілого гною, а також підтримувати баланс азоту, фосфору та калію для оптимального росту рослини.