Щириця зелена

Щириця зелена (Amaranthus viridis) належить до родини Амарантові (Amaranthaceae) та є злісним однорічним ярим пізнім бур'яном. Ця рослина характеризується високою екологічною пластичністю та здатністю до швидкої адаптації в умовах інтенсивного землеробства.

Цей вид бур'яну поширений на всій території України, особливо в зоні Степу та Лісостепу. Найбільшої шкоди щириця завдає посівам просапних культур, овочевим грядкам та садовим ділянкам. Вона успішно конкурує з культурними рослинами за світло, воду та поживні елементи на початкових етапах розвитку.

Біологічні особливості щириці включають високу насіннєву продуктивність: окремі екземпляри можуть утворювати величезну кількість насіння, яке легко поширюється вітром, водою та разом із сільськогосподарським інвентарем. Насіння проростає з глибини до 3–4 см, що робить цей бур'ян серйозною проблемою для посівів.

Шкодочинність щириці зеленою полягає у сильному виснаженні ґрунту та створенні несприятливих умов для росту культурних рослин. При високій щільності засмічення поля врожайність основних культур може знижуватися на 30–50%, що вимагає вжиття негайних заходів щодо обмеження її чисельності.

Ефективний контроль передбачає поєднання різних методів.

• Агротехнічні заходи: якісна оранка, боронування, регулярне знищення бур'янів у міжряддях та недопущення утворення насіння.
• Хімічні заходи: використання селективних гербіцидів, ефективність яких найвища на ранніх фазах розвитку бур'яну (у фазі сім'ядоль або двох справжніх листків).