Ульва кишкова

Ульва кишкова (Ulva intestinalis) належить до родини Ульвових. Це зелена макроскопічна водорость, яка в умовах інтенсивного землеробства набуває статусу небезпечного водного бур'яну, що суттєво ускладнює вирощування сільськогосподарських культур у системах із затопленням, зокрема рису.

Географічно цей вид поширений повсюдно, де є умови для застою води. В агрономічному контексті вона найчастіше зустрічається на рисових чеках, каналах зрошувальних систем та в дренажних мережах, де забезпечується надлишкове живлення мінеральними добривами.

Біологія виду базується на високій адаптивності до змін солоності та температури води. Водорость утворює довгі, порожнисті та розгалужені таломи, які здатні заповнювати значну площу поверхні води за лічені тижні, використовуючи сонячну енергію для прискореного фотосинтезу та розмноження.

Шкодочинність ульви кишкової полягає у фізичному перекритті доступу світла для молодих рослин рису. Крім того, під час масового відмирання водорості в товщі води спостерігається дефіцит кисню та накопичення органічних решток, що негативно впливає на мікробіоту ґрунту та здоров'я кореневої системи вирощуваних культур.

Для контролю цього об'єкта застосовуються такі заходи:

• Регулювання водного режиму: чергування затоплення та просушування чеків.
• Використання хімічних засобів — альгіцидів, які специфічно діють на зелені водорості.
• Збалансоване внесення азотних добрив для обмеження трофічної бази водоростей.
• Очищення зрошувальних каналів для зменшення занесення спор на поля.