Пектобактеріоз буряків

Систематичне положення та тип збудника. Pectobacterium betavasculorum — це грамнегативна факультативно-анаеробна бактерія, яка належить до родини Pectobacteriaceae. Цей фітопатоген є специфічним збудником судинних захворювань коренеплодів, здатним виробляти агресивні ферменти, що розщеплюють клітинні стінки рослин.

Хвороби та уражені культури. Головною культурою, що страждає від цього патогену, є цукровий та кормовий буряк. Хвороба проявляється у вигляді судинного некрозу, при якому тканина коренеплоду стає м’якою, набуває темного забарвлення, а іноді виділяє неприємний запах внаслідок вторинної мікрофлори, що долучається до процесу руйнування тканин.

Біологія та цикл розвитку. Збудник зберігається в ґрунті, на рослинних рештках та в уражених коренеплодах, що залишилися в полі після збирання. Інфікування відбувається через пошкоджені тканини коренів або точки росту. Активне розмноження бактерій відбувається в міжклітинному просторі, де вони виділяють пектинази, що призводять до деградації серединних пластинок клітин.

Умови розвитку та поширення. Розвиток інфекції стимулюється надмірною зволоженістю ґрунту, особливо в періоди з великою кількістю опадів, та температурою повітря вище 20°C. Поширенню бактерії сприяють також механічні пошкодження коренеплодів при обробітку ґрунту або активність шкідників, таких як нематоди чи личинки комах, які переносять інфекцію.

Шкідливість та заходи контролю. Хвороба завдає значних збитків господарствам, знижуючи вихід цукру та спричиняючи втрати під час зберігання продукції.

• Сівозміна з поверненням буряка на поле не раніше ніж через 3-4 роки.
• Використання здорового посівного матеріалу.
• Боротьба зі шкідниками ґрунту.
• Забезпечення оптимального дренажу на полях.