Пероноспороз люцерни

Систематичне положення та природа збудника: Збудником пероноспорозу люцерни є ооміцет Peronospora trifoliorum. Цей фітопатоген належить до царства Chromista та типу Oomycota. Це облігатний паразит, який не здатний до сапротрофного харчування і розвивається виключно в живих клітинах тканин рослин-господарів, використовуючи спеціальні органи живлення — гаусторії.

Культури та хвороби: Патоген вражає в основному люцерну посівну. Захворювання класифікується як несправжня борошниста роса. Первинні симптоми проявляються на верхній стороні листків у вигляді жовтуватих плям, а з нижнього боку при підвищеній вологості утворюється характерний сірувато-фіолетовий наліт, що складається з конідієносців гриба.

Біологія та цикл розвитку: Інфекція зберігається в ґрунті у вигляді ооспор, які залишаються життєздатними протягом кількох років. Також можливе виживання міцелію у кореневих шийках рослин. Весною, за наявності крапельної вологи, ооспори проростають і спричиняють первинне зараження. Далі патоген поширюється конідіями, які дуже швидко розносяться вітром на великі відстані, викликаючи епіфітотійне поширення хвороби.

Умови поширення та шкодочинність: Оптимальними умовами для розвитку Peronospora trifoliorum є затяжна прохолодна весна з великою кількістю опадів та високою вологістю повітря. Шкодочинність полягає у зниженні асиміляційної поверхні листя, що призводить до недобору зеленої маси та насіння. Сильно уражені рослини стають менш витривалими до морозів та швидше випадають із травостою.

Заходи захисту та контролю: Захист посівів від пероноспорозу передбачає наступні заходи:

• Впровадження у виробництво стійких та толерантних сортів люцерни.
• Дотримання просторової ізоляції між молодими посівами та старими плантаціями, де накопичується інфекція.
• Своєчасне проведення укосів, що дозволяє зменшити масу інфікованої тканини на полі.
• Збалансоване внесення добрив, зокрема калійних та фосфорних, для підвищення загальної резистентності рослин.
• Ретельне знищення післяжнивних залишків та боротьба з бур'янами, які можуть бути резерваторами інфекції.