Стрептоміцес кислотно-паршевий

Систематичне положення та природа збудника: Streptomyces acidiscabies належить до царства Бактерії, роду Streptomyces. Це грампозитивні актиноміцети, що формують розгалужений міцелій. Як фітопатоген, цей вид вирізняється здатністю виробляти фітотоксини, що дозволяють йому ефективно проникати у тканини коренеплодів та бульб, забезпечуючи собі живлення за рахунок рослини-господаря.

Хвороби, що викликаються, та культура: Основною патологією є звичайна та кислотна парша. Найбільшої шкоди цей мікроорганізм завдає посівам картоплі, викликаючи утворення потворних язв на поверхні бульб. Окрім картоплі, від збудника можуть страждати столовий буряк, морква та деякі інші коренеплідні культури, що робить його небезпечним для широкого спектра господарських рослин.

Біологія та життєвий цикл: Патогенний процес починається з вироблення тауміцину — речовини, яка інгібує поділ клітин шкірки бульб. Streptomyces acidiscabies розповсюджується через заражені грунти, гній або інфікований посадковий матеріал. У грунті він може роками існувати як сапрофіт, живлячись органічними залишками, доки не з'являться умови для зараження нових рослин.

Умови розвитку та шкідливість: Бактерія найкраще розвивається у легких супіщаних грунтах при температурі 20–25°C. На відміну від деяких інших видів парші, цей збудник здатний активно вражати рослини навіть при низькому рівні кислотності грунту. Вредоносність полягає не лише у зниженні врожайності, а й у втраті товарних якостей продукції, що робить її непридатною для тривалого зберігання.

Заходи захисту та контролю: Протидія поширенню базується на агротехнічних та біологічних методах:

• Висадка виключно здорових бульб, вільних від симптомів парші.
• Впровадження правильної сівозміни з використанням жита або овса як попередників.
• Контроль вологості грунту під час формування бульб для створення несприятливих для бактерій умов.
• Застосування сидератів для оздоровлення грунтової мікрофлори.
• Використання стійких до парші сортів картоплі.