Нехрущ рудий

Нехрущ рудий (лат. Amphimallon rufus) — це представник родини пластинчастовусих (Scarabaeidae), який належить до ряду твердокрилих. Цей вид є відомим ґрунтовим шкідником, що завдає відчутної шкоди лісовим розплідникам, садовим культурам, ягідникам та просапним сільськогосподарським культурам у багатьох регіонах Європи.

Біологічний цикл розвитку включає повне перетворення: яйце, личинка, лялечка та імаго. Дорослі жуки мають характерне забарвлення від світло-коричневого до рудого. Активність імаго припадає на вечірні години, коли жуки живляться листям дерев та кущів. Однак, найважливішим етапом розвитку з точки зору агрономії є стадія личинки, яка мешкає у ґрунті.

Личинки нехруща рудого розвиваються у ґрунті протягом 2–3 років, залежно від кліматичних умов та наявності кормової бази. Вони ведуть прихований спосіб життя, переміщуючись у горизонтальному та вертикальному напрямках у пошуках коріння. Харчуючись підземними частинами рослин, личинки особливо небезпечні для молодих насаджень, оскільки здатні повністю знищити кореневу систему всього за один сезон.

Основним симптомом ураження ділянки є нерівномірне відставання рослин у рості, пожовтіння листя та раптове в'янення на фоні нормального поливу. При обстеженні ґрунту навколо хворих рослин можна виявити білувато-кремових личинок, зігнутих у формі літери "С". Шкодочинність зростає в роки з помірною вологістю, коли активність личинок стає максимальною.

Система захисних заходів проти нехруща рудого базується на поєднанні декількох підходів:

• Глибока оранка та міжрядна культивація ґрунту для механічного знищення личинок;
• Дотримання сівозміни з включенням культур, стійких до пошкоджень (наприклад, гірчиця);
• Внесення інсектицидів у ґрунт при висадці культур;
• Використання біологічних засобів на основі Beauveria bassiana для контролю популяції.