Златко угорська

Систематичне положення: Златко угорська (Anthaxia hungarica) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини златок (Buprestidae). Це комаха є одним із найбільш небезпечних видів ксилофагів, що здатні завдавати значних економічних збитків плодівництву.

Культури: Основними об'єктами ураження є кісточкові плодові культури, насамперед абрикос, мигдаль, персик, слива та черешня. Дорослі жуки та личинки віддають перевагу ослабленим деревам, але при масовому розмноженні можуть атакувати і відносно здорові екземпляри.

Біологія та цикл розвитку: Цикл розвитку златки зазвичай триває один-два роки. Дорослі жуки виходять з-під кори наприкінці весни або на початку літа, активно живлячись листям та бруньками. Після спарювання самки відкладають яйця в тріщини кори. Личинки, що відродилися, проникають під кору, де прокладають ходи, живлячись камбієм і лубом, що порушує сокорух дерева.

Характер пошкоджень: Найбільшу шкоду завдають личинки. Прокладаючи звивисті ходи, вони перерізають провідні шляхи рослини. Це призводить до поступового всихання окремих гілок або цілих дерев, передчасного пожовтіння листя та зниження врожайності. При сильному заселенні дерево може загинути за 2–3 сезони.

Заходи захисту: Боротьба зі златкою утруднена, оскільки личинки приховані під корою. Ефективні методи включають:

• Регулярну санітарну обрізку та знищення заселених гілок.
• Побілку штамбів та скелетних гілок для запобігання відкладанню яєць.
• Своєчасний полив та підживлення, що підвищують імунітет дерев.
• Використання інсектицидів у період масового літа жуків для зниження чисельності популяції.