Жаляча нематода

Жаляча нематода (Belonolaimus gracilis) є представником класу Нематоди, ряду Тиленхіди (Tylenchida) та родини Belonolaimidae. Це вузькоспеціалізований ектопаразит, що мешкає у верхніх шарах ґрунту. Її характерною особливістю є надзвичайно довгий стилет, який використовується для проколювання кореневих тканин рослин-господарів.

Шкідник проявляє високу активність на багатьох сільськогосподарських культурах, включаючи овочеві, зернові та кормові рослини. Найбільше потерпають посіви кукурудзи, сої, арахісу та картоплі. Найчастіше паразит зустрічається на легких, піщаних ґрунтах, де легше пересуватися в ґрунтових капілярах між частками землі.

Біологія цього виду повністю пов'язана з кореневою зоною. Цикл розвитку складається з ембріонального періоду всередині яйця та чотирьох личиночних стадій, що чергуються з линьками. Оптимальна температура для розвитку становить 20–30°C. При несприятливих умовах нематоди можуть знижувати метаболізм, але зберігають здатність до відновлення активності при покращенні умов.

Характер ураження проявляється у вигляді пригнічення росту кореневої системи, яка набуває вигляду «обрубків» або розвиває численні бічні корінці у місцях пошкодження. Надземна частина рослин виглядає кволою, часто спостерігається дефіцит поживних речовин, що неможливо виправити підживленням через відсутність нормальної кореневої активності.

Для захисту полів рекомендується застосовувати наступні методи:

• Дотримання сівозміни з використанням стійких культур.
• Ретельний контроль бур'янів, які можуть служити резерваторами шкідника.
• Використання фумігантів або гранульованих нематицидів при виявленні високої щільності популяції.
• Вирощування сортів, що мають генетичну стійкість до ураження кореневими нематодами.