Златка чорна

Златка чорна (лат. Capnodis) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини златок (Buprestidae). Цей небезпечний шкідник є досить поширеним у посушливих південних регіонах, де його діяльність може призвести до масової загибелі плодових насаджень.

Основними об’єктами ураження є кісточкові породи дерев: абрикос, персик, слива та мигдаль. Також шкідник може пошкоджувати яблуні та груші. Найбільшу загрозу златка становить для молодих саджанців, оскільки навіть незначне пошкодження кореневої системи в ранньому віці часто призводить до незворотних наслідків для рослини.

Життєвий цикл златки чорної зазвичай триває 1-2 роки. Зимують імаго (дорослі жуки) та личинки різних віків у ґрунті або всередині тканин дерева. Навесні, коли температура ґрунту стає достатньо високою, жуки виходять на поверхню. Після періоду додаткового живлення самки відкладають яйця у ґрунт біля кореневої шийки дерева.

Шкодочинність полягає у механічному пошкодженні коренів та тканин стовбура личинками. Прогризаючи численні ходи під корою, личинки переривають потік поживних речовин, через що дерева починають хворіти, втрачають листя і поступово засихають. Пошкоджені дерева часто стають осередками для заселення іншими шкідниками та інфекціями.

Для захисту саду важливо впроваджувати агротехнічні методи: забезпечення оптимального режиму поливу, що робить дерева менш привабливими для відкладання яєць. Ефективними є також заходи:

• Викорчовування та знищення сильно пошкоджених дерев.
• Обробка ґрунту навколо стовбурів для пошкодження лялечок.
• Використання інсектицидів під час виходу жуків на поверхню.