Чорна златка

Чорна златка (Capnodis tenebrionis) — це представник ряду твердокрилих (Coleoptera) родини златок (Buprestidae). Цей жук є небезпечним шкідником плодових культур, який найбільшої шкоди завдає в умовах жаркого літа та посушливих зон, де насадження кісточкових порід знаходяться в групі ризику.

Основні культури, що потерпають від дії цього шкідника — це абрикос, персик, мигдаль, слива та черешня. Личинки златки ведуть прихований спосіб життя, вгризаючись у кореневу систему та кореневу шийку, тоді як дорослі особини об’їдають листя, кору пагонів та бруньки, що значно виснажує рослину.

Біологія шкідника характеризується тривалим циклом розвитку, що становить від двох до трьох років. Зимують імаго у верхніх шарах ґрунту або в деревині, а личинки — усередині кореневої системи. Навесні жуки виходять на поверхню для харчування та відкладання яєць безпосередньо у ґрунт навколо кореневої шийки дерева.

Вредість виявляється в раптовому в’яненні та відмиранні цілих дерев. При обстеженні кореневої системи можна виявити широкі ходи, забиті буровим борошном, що свідчить про активність личинок. Масове ураження може призвести до загибелі цілого молодого саду за короткий період часу.

• Регулярне обстеження садів та видалення хворих дерев разом із кореневою системою.
• Використання інсектицидів для обробки крон дерев у період активності дорослих жуків.
• Підтримання високого рівня агротехніки, зокрема зрошення для посилення стійкості рослин.
• Механічне знищення жуків шляхом їх струшування з дерев рано вранці.
• Очищення кори та замазування ран на штамбах дерев для запобігання відкладанню яєць.