Щитоноска артишокова

Систематичне положення. Щитоноска артишокова (Cassida deflorata) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини листоїдів (Chrysomelidae). Цей жук є типовим представником фауни, що спеціалізується на живленні наземними частинами рослин певних родин, що визначає його екологічну нішу в агроценозах.

Культури, що пошкоджуються. Шкідник віддає перевагу рослинам родини Айстрові (Asteraceae). Найбільшої шкоди завдає посадкам артишоку посівного. Крім того, популяція може підтримуватися за рахунок живлення на дикорослих видах, таких як розторопша, будяк та інші представники чортополохових, які виступають резерваторами шкідника.

Біологія та цикл розвитку. Розвиток щитоноски проходить через стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Зимують дорослі жуки у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками. Після перезимівлі жуки активізуються навесні, починають харчуватися листям, після чого самки відкладають яйця групами на листя. Личинки мають специфічну зовнішність, часто несуть на собі екскременти для захисту від хижаків.

Характер пошкоджень та шкідливість. Імаго та личинки об’їдають м’які тканини листків, залишаючи лише жилки, або роблять численні наскрізні отвори. Таке пошкодження суттєво зменшує площу асиміляційної поверхні листка. При сильному зараженні рослини виглядають пригніченими, що призводить до значної втрати врожаю та зниження товарних якостей суцвіть артишоку.

Заходи захисту. Система захисту передбачає комплексний підхід. Рекомендується дотримуватися сівозміни, вчасно проводити обробіток ґрунту, зокрема глибоку оранку восени, що знищує зимуючих комах. Важливою є боротьба з бур’янами, на яких харчуються жуки. За високої щільності популяції доцільним є застосування інсектицидів згідно з регламентами застосування для овочевих культур.