Коник білоокаймлений

Коник білоокаймлений (лат. Chorthippus albomarginatus) належить до ряду прямокрилих та родини справжніх саранових (Acrididae). Це типовий представник кобилок, поширений у лісостеповій та степовій зонах Євразії. На відміну від стадних видів сарани, цей шкідник веде поодинокий спосіб життя, проте за масового розмноження здатний завдавати значної шкоди агроценозам.

Шкідник пошкоджує переважно злакові культури, включаючи пшеницю, жито, овес, ячмінь та кукурудзу. Також відзначено харчування на багаторічних злакових травах, що робить його небезпечним мешканцем сіножатей та пасовищ. У періоди високої чисельності комахи можуть переходити на сходи технічних та городніх культур, об’їдаючи листові пластинки до жилок.

Життєвий цикл включає стадію яйця, що зимує в ґрунті, личинки та імаго. Самки відкладають яйця в кубушки, розміщуючи їх у поверхневому шарі ґрунту, найчастіше на нерозораних ділянках, узбіччях доріг та межах. Личинки проходять п'ять віків, активно харчуючись протягом усього літнього періоду, після чого перетворюються на дорослих особин, здатних до активного переміщення та розмноження.

Характер пошкоджень полягає у грубому об’їданні листя. Личинки та імаго спочатку вигризають невеликі отвори, а потім повністю знищують листову пластинку, залишаючи лише жорсткі жилки. При масовій навалі шкідник здатний знищити значну частину зеленої маси посівів, що призводить до зниження фотосинтетичної активності рослин та суттєвого падіння врожайності зернових.

Заходи боротьби включають агротехнічні та хімічні методи. Важливе значення має глибока зяблева оранка, яка руйнує кубушки та сприяє загибелі яєць. На полях з високою щільністю шкідника застосовуються інсектициди з груп піретроїдів або фосфорорганічних сполук. Рекомендується також моніторинг чисельності личинок у ранній період розвитку для проведення своєчасних захисних заходів.