Гірська цикада

Гірська цикада (Cicadetta montana) є типовим представником родини справжніх цикад (Cicadidae), що належить до ряду напівтвердокрилих. Це комаха з добре розвиненим звуковим апаратом, яка завдяки своїй екологічній пластичності поширена в помірних широтах. Вона відрізняється від інших видів здатністю виживати в умовах прохолодного літа, що робить її небезпечним шкідником у багатьох регіонах.

Серед культур, що найбільше страждають від цього шкідника, виділяють кісточкові та зерняткові плодові дерева. Виноградники, яблуневі сади, груші та декоративні дерева часто стають об'єктами живлення цих комах. Особливу небезпеку вони становлять для молодих саджанців, оскільки пошкодження кореневої системи личинками суттєво послаблює рослину на ранніх етапах її розвитку.

Цикл розвитку комахи є досить тривалим і проходить у два етапи: підземний (личинковий) та надземний (імаго). Личинки розвиваються в ґрунті протягом кількох років, живлячись корінням дерев. Після завершення розвитку вони виходять на поверхню, линяють і перетворюються на дорослих цикад. Цей прихований спосіб життя личинок ускладнює моніторинг чисельності популяції та своєчасну боротьбу з ними.

Шкодочинність проявляється у двох основних формах: живленні дорослих особин соками пагонів та фізичних пошкодженнях тканин при відкладанні яєць. Самки прорізають кору пагонів для розміщення яєць, що призводить до некрозу тканин, викривлення та засихання гілок. У місцях пошкоджень часто виникають вторинні інфекції, що значно погіршує фітосанітарний стан саду.

• Регулярний огляд дерев на наявність пошкоджених пагонів.
• Вирізання та утилізація заселених гілок до вилуплення личинок.
• Підтримка родючості ґрунту та здоров'я кореневої системи дерев.
• Використання інсектицидів під час масового виходу дорослих комах.
• Залучення ентомофагів та птахів, що знищують дорослих особин.

Ефективний захист саду від гірської цикади базується на поєднанні агротехнічних та хімічних методів. Найважливішим заходом є своєчасна санітарна обрізка, яка дозволяє знищити яйцекладки. Хімічна обробка проводиться рідко, зазвичай у випадках критичного зростання популяції, і має бути спрямована на знищення імаго до моменту їхнього розмноження, що вимагає точного прогнозування фенологічних етапів розвитку.