Червона нориця

Систематичне положення: Червона нориця (Clethrionomys rutilus) належить до ряду Гризуни (Rodentia), родини Хом'якові (Cricetidae). Цей дрібний гризун поширений переважно у лісових екосистемах, проте часто стає серйозною загрозою для господарств, що розташовані поблизу лісових масивів.

Культури, що пошкоджуються: Найбільшу шкоду нориці завдають молодим плодовим деревам та чагарникам. У зимовий період вони активно обгризають кору зі стовбурів яблунь, груш, а також лісових порід, таких як сосна чи ялина. Така діяльність призводить до висихання та подальшої загибелі молодих насаджень.

Біологія та цикл розвитку: Це активний вид, що не впадає у сплячку та зберігає активність протягом усього року. Процес розмноження розпочинається з настанням весняного тепла і може тривати до осені. Завдяки високій репродуктивній здатності, популяція гризунів може стрімко збільшуватися за сприятливих погодних умов.

Характер пошкоджень та шкідливість: Найбільша шкода фіксується в зимовий період, коли гризуни переміщуються під сніговим покривом. Обгризання кори навколо стовбура (кільцювання) перериває потік поживних речовин, через що дерево втрачає життєздатність. Ослаблені рослини стають вразливими до інфекцій та інших шкідників.

Заходи захисту: Для обмеження поширення нориць на ділянці слід дотримуватися комплексу заходів:

• Підтримання чистоти у пристовбурних колах та регулярне скошування бур'янів.
• Встановлення металевих або пластикових сіток навколо стовбурів для захисту від гризіння.
• Використання принадових станцій із дозволеними родентицидами відповідно до інструкцій.
• Сприяння поселенню хижих птахів на території саду для природного регулювання популяції.