Білий амур

Систематичне положення: Білий амур (Ctenopharyngodon idella) належить до ряду коропоподібних (Cypriniformes), родини коропових (Cyprinidae). Ця риба є унікальним об'єктом, оскільки її природна харчова спеціалізація на вищій водній рослинності робить її надзвичайно ефективним біологічним агентом, проте в умовах рисосіяння вона перетворюється на серйозного конкурента та шкідника.

Які культури пошкоджує: Основним об'єктом пошкодження є посіви рису на затоплених ділянках, що межують з великими каналами. Також риба завдає шкоди плантаціям промислових водних культур, знищуючи як самі рослини, так і природні захисні насадження, що запобігають замуленню та руйнуванню внутрішньогосподарських зрошувальних систем.

Біологія та цикл розвитку: Білий амур досягає статевої зрілості у віці 5-9 років залежно від температурного режиму. Нерест є порційним і вимагає наявності великих річок з течією, що переносить ікру на значні відстані. Молодь швидко переходить на споживання м'яких водних рослин, при цьому швидкість росту риби дозволяє їй домінувати у водних екосистемах.

Характер пошкоджень та шкодочинність: Риба здатна повністю виїдати рослинність, що призводить до руйнування берегів через відсутність кореневої системи рослин, яка зазвичай їх укріплює. У рисових чеках шкода проявляється у механічному пошкодженні пагонів рису та виїданні молодих рослин, що призводить до зрідженості посівів та суттєвого зниження загальної врожайності.

Заходи захисту: Ефективні заходи боротьби базуються на встановленні механічних бар'єрів та решіток на шляхах міграції риби. Рекомендується:

• Встановлення металевих сіток на водозабірних шлюзах.
• Регулярний відлов риби за допомогою неводів.
• Створення умов, несприятливих для нересту поблизу зрошувальних каналів.

Контроль за щільністю популяції білого амура є критично важливим для збереження стабільності гідротехнічних споруд та забезпечення нормального розвитку культур на перезволожених землях.