Сарана Діаболокатанопс аксілларіс

Diabolocatantops axillaris належить до родини саранових (Acrididae), ряду прямокрилих (Orthoptera). Це комаха, що має характерні риси сарани, пристосованої до життя в умовах посушливих та тропічних регіонів. Вид відомий своєю активністю та здатністю до швидкого пересування, що дозволяє йому оперативно колонізувати нові ділянки посівів, завдаючи шкоди в агротехнічних екосистемах.

Основною групою культур, що потерпають від цього шкідника, є злакові та технічні рослини. В умовах фермерських господарств комаха пошкоджує просо, сорго та інші зернові, які є основними продовольчими культурами в ареалі її проживання. Крім цього, шкідник може атакувати овочеві культури та дикорослі трави, що створює постійний резервуар для його розмноження в навколишньому середовищі.

Життєвий цикл комахи проходить стадії яйця, личинки та дорослої особини (імаго). Завдяки неповній метаморфозі, молоді личинки за зовнішнім виглядом нагадують дорослих комах, але менші за розміром і не мають розвинених крил. Яйця відкладаються у ґрунт, де вони можуть перебувати певний період у стані спокою, очікуючи сприятливих погодних умов для виходу на поверхню.

Шкодочинність виду полягає у масовому поїданні вегетативних органів рослин. Дорослі особини та личинки старших віків здатні за добу споживати кількість рослинної маси, що значно перевищує їх власну вагу. Це призводить до оголення стебел, затримки росту та суттєвого зниження врожайності зерна. Пошкодження на ранніх фазах розвитку рослин часто призводить до їх повної загибелі.

Для контролю чисельності цього виду необхідно впроваджувати інтегровану систему захисту. Вона базується на постійному моніторингу посівів для виявлення осередків скупчення личинок. Використання хімічних засобів захисту рослин є найбільш ефективним методом боротьби, особливо при загрозі масового розмноження. Також варто враховувати значення обробітку ґрунту, що перешкоджає нормальному розвитку яєць у кубишках.

• Постійний моніторинг полів.
• Використання інсектицидів під час виходу личинок.
• Глибокий обробіток ґрунту в місцях відкладання яєць.
• Створення буферних зон з обмеженим доступом для шкідника.