Ентелурус

Ентелурус (Entelurus) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини довгоносиків (Curculionidae). Це спеціалізовані фітофаги, які в окремих випадках можуть завдавати економічно відчутної шкоди рослинництву, особливо при порушенні агротехнічних норм вирощування певних культур.

Коло шкідливості ентелуруса охоплює як декоративні, так і деякі сільськогосподарські види рослин. Основним фактором поширення є наявність сприятливих умов у прикореневій зоні та стабільна вологість ґрунту, що дозволяє личинкам успішно розвиватися протягом вегетаційного періоду, не піддаючись впливу зовнішніх несприятливих чинників.

Життєвий цикл шкідника складається з чотирьох стадій: яйце, личинка, лялечка та доросла особина (імаго). Особливістю біології є тривалий період личиночного живлення всередині тканин рослини, де шкідник знаходить захист від природних ворогів, зокрема від ентомофагів. Зимування зазвичай відбувається у стадії личинки або імаго в ґрунті.

Пошкодження, спричинені діяльністю ентелуруса, часто нагадують ознаки фізіологічних хвороб. Через руйнування внутрішніх тканин стебла порушується транспорт води та поживних речовин, що призводить до затримки росту, деформації листя та в крайніх випадках — до загибелі цілих рослин. Економічна шкода зростає при затяжній весні, яка сприяє виходу шкідників з діапаузи.

Ефективні методи захисту від ентелуруса базуються на інтегрованій системі:

• Ретельне знищення рослинних решток, у яких можуть зимувати імаго.
• Обробка ґрунту, що порушує місця залягання лялечок та личинок.
• Застосування біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів.
• Хімічний захист із застосуванням інсектицидів контактно-кишкової дії у разі перевищення порогу шкідливості.