Наривник

Систематичне положення. Наривники (лат. Epicauta) належать до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини наривників (Meloidae). Назва комах зумовлена наявністю в їхніх тканинах отруйної речовини — кантаридину. Цей токсин викликає подразнення шкірних покривів та появу пухирів у ссавців при безпосередньому контакті, що робить цих комах небезпечними не лише для рослин.

Культури та шкодочинність. До списку кормових рослин цих жуків входять багато городніх та технічних культур. Найбільше потерпають картопля, помідори, соя, люцерна та інші представники родини бобових. Шкідник вирізняється надзвичайною активністю, здатний за лічені дні значно пошкодити вегетативну масу, що призводить до втрати фотосинтезуючої поверхні та загального ослаблення рослини.

Біологія та цикл розвитку. Цикл розвитку наривників характеризується складним перетворенням. Личинки багатьох видів мають ентомофагні навички, живлячись яйцями саранових або запасами в гніздах диких бджіл. Дорослі особини, або імаго, ведуть наземний спосіб життя. Вони активні в теплу пору року, коли відбувається харчування листям та відкладання яєць у ґрунт для наступної генерації.

Характер пошкоджень. Жуки об’їдають листя, залишаючи лише великі жилки. Окрім прямого поїдання тканин, шкідники забруднюють рослини продуктами життєдіяльності. Існує небезпека потрапляння комах під час збирання врожаю чи заготівлі сіна, що може спричинити отруєння худоби при вживанні зараженого корму.

Заходи захисту. Система захисту базується на комплексному підході. Ефективними є заходи з обробітку ґрунту (глибока оранка), що порушують місця зимівлі комах. Серед хімічних методів застосовують інсектициди контактно-кишкової дії, дозволені для використання на відповідних культурах. Рекомендується також знищення бур'янів, на яких можуть концентруватися жуки перед переходом на культурні посіви.