Епіхориста

Систематичне положення
Епіхориста (лат. Epichorista) належить до ряду лускокрилих (Lepidoptera), родини листовійок (Tortricidae). Ці комахи є типовими представниками підродини Tortricinae і мають широке поширення у різних кліматичних зонах, де становлять серйозну загрозу для плодово-ягідних насаджень та деяких декоративних культур.

Культури, що пошкоджуються
Основними об'єктами живлення личинок епіхористи є плодові дерева, переважно з родини розових. Зокрема, шкідник часто зустрічається на яблуні, груші, персику, а також на цитрусових культурах у регіонах їх вирощування. Личинки здатні пошкоджувати як вегетативні органи, так і генеративні бруньки та плоди рослин.

Біологія та цикл розвитку
Цикл розвитку комахи включає чотири стадії: яйце, личинка (гусениця), лялечка та імаго (метелик). Самки відкладають яйця переважно на нижній стороні листків або на поверхні кори. Гусениці, що вилупилися, проходять кілька віків, активно живлячись тканинами рослини. Залежно від температурних умов регіону, шкідник може давати від однієї до кількох генерацій протягом вегетаційного періоду.

Характер пошкоджень та шкодочинність
Основну шкоду завдають гусениці. Вони скелетують або повністю об'їдають листя, скручуючи його в характерні «сигари» за допомогою павутини, де ховаються від хижаків та обробок пестицидами. Пошкодження молодих пагонів призводить до затримки росту, а пошкодження зав'язі та плодів — до їх деформації, загнивання та передчасного опадання, що значно знижує товарний вигляд та обсяг урожаю.

Заходи захисту
Система захисту включає комплекс агротехнічних та хімічних заходів:

• Регулярна санітарна обрізка та знищення уражених пагонів.
• Використання ловильних поясів для відлову гусениць, що мігрують стовбуром.
• Застосування біологічних препаратів (на основі Bacillus thuringiensis) у період масового відродження гусениць.
• Хімічні обробки інсектицидами системної та контактної дії у критичні фази розвитку шкідника.
• Залучення ентомофагів, природних ворогів листовійок, у сади.