Малий бурундук

Малий бурундук (лат. Eutamias minimus) належить до ряду гризунів, родини вивіркових. Цей невеликий звір є найпоширенішим видом бурундуків у Північній Америці та має характерне забарвлення з п'ятьма темними смужками на спині. Попри зовнішню привабливість, в агрономії цей вид класифікується як шкідник, здатний завдавати серйозної шкоди посівам та сховищам.

До раціону цього шкідника входять насіння злакових та бобових культур, ягоди, горіхи, бруньки дерев та молоді пагони овочів. Особливу небезпеку він становить для нещодавно засіяних ділянок, оскільки здатен викопувати та поїдати зерна ще до появи сходів, що призводить до зрідженості посівів та потреби в пересіві.

Біологія виду характеризується вираженою сезонністю. Тварини ведуть денний спосіб життя і створюють розгалужені нори із системами комор. Цикл розвитку включає період зимової сплячки, проте на початку весни, після пробудження, вони стають найбільш активними у пошуку їжі, що збігається з періодом польових робіт. Розмноження відбувається один раз на рік, приносячи в середньому 4–6 малят.

Характер пошкоджень визначається манерою гризуна збирати запаси в защічні мішки. На полях це проявляється в осередковому знищенні посівів, поїданні сім'ядоль та пошкодженні коренеплодів. Бурундуки не тільки знищують врожай, а й забруднюють його екскрементами, що знижує якість зібраної продукції та робить її непридатною для зберігання.

Для захисту культур застосовують комплекс заходів: використання ультразвукових відлякувачів, встановлення механічних пасток та підтримання чистоти на територіях, що прилягають до ділянки. Ефективним агротехнічним прийомом є глибока оранка ґрунту для руйнування нірок, а також використання захисних сіток при посіві цінних культур. У деяких випадках допустиме застосування родентицидів, проте лише в суворій відповідності до інструкції.