Цикадка темножилкова

Систематичне положення. Цикадка темножилкова (Exitianus fusconervosus) належить до ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera), родини Цикадки (Cicadellidae). Цей вид є одним із найпоширеніших сисних шкідників, який завдає відчутної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам, функціонуючи як активний переносник патогенів.

Культури, що пошкоджуються. Шкідник вирізняється широкою спеціалізацією. Основними об'єктами живлення є злакові культури: пшениця, ячмінь, жито та овес. Окрім зернових, цикадка часто зустрічається на багаторічних та однорічних травах, а також на бур'янах, які слугують проміжними господарями для шкідника протягом усього вегетаційного періоду.

Біологія та цикл розвитку. Розвиток цикадки відбувається з неповним перетворенням. Комахи зимують у фазі імаго або яєць у нижніх ярусах рослинності. Починаючи з весни, з підвищенням температури, популяція поступово збільшується. Протягом літа розвивається декілька поколінь, що зумовлює наявність шкідника на полях протягом тривалого часу.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Пряма шкода від живлення цикадок проявляється у знебарвленні листків, затримці росту та в'яненні рослин через виснаження поживних речовин. Однак найбільшу небезпеку становить передача вірусних хвороб та фітоплазмозів. Пошкоджені рослини втрачають продуктивність, що призводить до значного зниження врожайності зерна.

Заходи захисту. Система захисту посівів передбачає комплексний підхід:

• Просторове відмежування посівів від джерел зараження.
• Своєчасна боротьба з бур'янами — носіями шкідника та інфекцій.
• Застосування інсектицидних протруйників насіння.
• Обробка посівів дозволеними інсектицидами у разі перевищення економічного порогу шкодочинності.