Мураха лазіоїдна

Formica lasioides належить до ряду перетинчастокрилих, родини мурашиних (Formicidae). Цей вид поширений у садово-городніх екосистемах, де він відіграє роль непрямого шкідника. Через свою високу активність у пошуках вуглеводної їжі мурахи стають серйозною проблемою для агрономів та садівників.

Біологія виду тісно пов’язана з життєдіяльністю колоній попелиць. Мурахи виділяють ферменти та спеціальні сигнали, якими стимулюють виділення паді (медової роси) — солодких екскрементів попелиць, які складають основу їхнього раціону. Цей взаємовигідний симбіоз призводить до стрімкого розмноження комах-сисунів на культурних насадженнях.

Культури, що найчастіше потерпають від дій цього мурахи, включають плодові дерева (яблуні, груші), ягідні кущі (смородина, малина) та різні овочеві культури. Постійне висмоктування соку попелицями призводить до зупинки росту пагонів, опадання зав’язі та різкого зниження загальної врожайності господарства.

Шкодочинність виявляється у непрямому пошкодженні: рослини стають вразливими до вторинних інфекцій. Крім того, мурахи часто переносять спори грибкових захворювань на своїх лапках, переміщуючись між хворими та здоровими рослинами, що провокує швидке поширення епіфітотій на всій ділянці.

Ефективні заходи боротьби з мурахами передбачають:

• обробку пристовбурних кіл інсектицидами на основі діазинону або хлорпірифосу;
• обгортання стовбурів дерев клейкими стрічками або поясами;
• контроль чисельності попелиць шляхом обприскування біопрепаратами;
• використання приманок на основі цукрових сиропів з інсектицидними добавками;
• систематичне руйнування гнізд шляхом розпушування та поливу окропом або мильними розчинами.