Курочка водяна

Курочка водяна (Gallinula chloropus), що належить до ряду журавлеподібних (Gruiformes) та родини пастушкових (Rallidae), є поширеним мешканцем водно-болотних угідь. У межах агропромислового комплексу ця птаха розглядається як потенційний шкідник, здатний завдавати шкоди посівам, що вирощуються на зволожених ґрунтах або безпосередньо в зонах зрошення.

Основним об'єктом пошкодження є рис. Птахи виявляють високу активність під час посівної кампанії, викльовуючи насіння, що ще не встигло прорости. Крім того, дорослі птахи та молодняк пошкоджують тендітні сходи, що спричиняє нерівномірність густоти стояння рослин та значні економічні збитки для господарства.

Життєвий цикл курочки водяної характеризується високою пластичністю. У пошуках корму птахи можуть долати значні відстані, переміщуючись із природних водойм на поля. Активне розмноження та наявність кількох виводків за сезон дозволяють швидко освоювати нові території, якщо вони забезпечують птахів необхідним кормом та місцями для гніздування.

Характер шкодочинності полягає у вибірковому поїданні вегетативних органів рослин. В періоди дефіциту природних кормів ці птахи можуть завдавати шкоди не тільки рису, а й розсаді овочевих культур. Збитки зазвичай носять осередковий характер, але при великій чисельності популяції можуть суттєво знизити врожайність окремих ділянок.

Для захисту посівів агрономи рекомендують застосовувати стратегію інтегрованого відлякування:

• Встановлення автоматичних газових гармат або акустичних відлякувачів, що імітують звуки хижаків.
• Використання яскравих візуальних маркерів та світловідбиваючих матеріалів.
• Регулювання рівня води в чеках, що робить ділянки менш доступними для птахів у критичні фази розвитку рослин.
• Обкошування берегової лінії каналів для зменшення місць потенційного гніздування поблизу полів.