Білорукий гібон

Білорукий гібон (Hylobates lar) виступає специфічним біологічним чинником ризику для плантаційного землеробства в тропічних регіонах. Хоча цей вид належить до родини гібонових, його активність поблизу сільськогосподарських угідь кваліфікується агрономами як шкідлива через систематичне знищення культурних насаджень.

Систематично цей об'єкт належить до ряду приматів (Primates), родини гібонових (Hylobatidae). Маючи спосіб життя, адаптований до дерев, гібон пересувається кронами, що дозволяє йому проникати на територію плантацій, оминаючи стандартні наземні бар'єри, що значно ускладнює контроль за безпекою врожаю.

До списку культур, що найбільше потерпають від цього виду, входять плодові дерева, такі як манго, банани та дуріан. Окрім споживання стиглих плодів, гібони пошкоджують молоді пагони та бруньки, що негативно впливає на подальший розвиток рослин та загальну врожайність плантаційного сектору.

Характер пошкоджень є масовим та деструктивним для саду. Тварини часто зривають плоди до настання їх технічної стиглості, що призводить до втрати товарних якостей продукції. Постійне пересування зграями сприяє механічним пошкодженням кори та ламкості молодих гілок, через що дерева стають вразливими до інфекцій та хвороб.

Заходи захисту потребують комплексного підходу, що включає методи відлякування та фізичне обмеження доступу. Найефективнішими визнані звукові відлякувачі, що імітують голоси хижаків, та встановлення огороджень з системами електропастуха. Також важливо підтримувати навколо плантацій буферні зони, що знижують привабливість ділянок для приматів.