Лепідоциртус

Лепідоциртус (Lepidocyrtus) належить до ряду Entomobryomorpha, родини Entomobryidae. Ці дрібні членистоногі, що відомі як різновид ногохвісток, часто стають проблемою в умовах надмірного зволоження ґрунту. Вони є специфічними мешканцями вологого середовища, де присутня органічна матерія, що розкладається.

Вредитель вражає переважно розсаду, кімнатні рослини та культури, що вирощуються в теплицях. Вони не є специфічними паразитами, проте при сприятливих умовах масово заселяють субстрат, пошкоджуючи ніжні кореневі волоски та підземні частини стебел. Це особливо небезпечно для ослаблених рослин або молодих сіянців.

Біологія лепідоциртусів характеризується високою швидкістю розмноження у вологому середовищі. Повний цикл розвитку відбувається без перетворення, тобто личинки відразу після виходу з яєць починають харчуватися. Оптимальними умовами для їхнього розвитку є температура від 18 до 25 градусів тепла та постійна висока вологість ґрунту.

Шкодочинність полягає в механічному пошкодженні кореневої системи та виїданні тканин рослин. Через активність шкідника коріння втрачає здатність до всмоктування поживних речовин, що призводить до пригнічення загального розвитку культури. Крім того, вони можуть переносити спори грибкових хвороб, провокуючи розвиток кореневих гнилей.

Для захисту рослин слід дотримуватися таких правил:

• Регулювати режим поливу, не допускаючи «болота» у горщиках.
• Використовувати дезінфекцію ґрунтових сумішей перед посадкою.
• Забезпечити доступ повітря до коріння шляхом періодичного розпушування верхнього шару субстрату.
• У разі масового розмноження застосовувати дозволені препарати для поливу ґрунту, що мають контактну або системну дію на ногохвісток.