Жук-лігірус

Жук-лігірус (Ligyrus fossor) належить до родини пластинчастовусих (Scarabaeidae), ряду твердокрилих. Цей небезпечний шкідник є специфічним мешканцем ґрунту, який завдає відчутної шкоди сільськогосподарському виробництву. Його морфологічні особливості та спосіб життя дозволяють йому тривалий час залишатися непоміченим, що ускладнює своєчасну діагностику зараження посівів.

Коло культур, які пошкоджує цей шкідник, досить широке. Серед основних жертв — цукровий буряк, кукурудза, соняшник та картопля. Особливу загрозу жук становить для сходів, оскільки підгризання кореневої системи на ранніх стадіях розвитку призводить до випадання рослин та значного зрідження густоти стояння, що неминуче знижує валовий збір врожаю.

Життєвий цикл Ligyrus fossor передбачає проходження повного перетворення. Личинки розвиваються безпосередньо в ґрунті, де вони харчуються органічними рештками або соковитими тканинами підземних органів рослин. Дорослі особини ведуть нічний спосіб життя, часто стають активними після дощів або в умовах підвищеної вологості ґрунту, що збігається з фазою проростання основних культур.

Вредоносність полягає не лише у прямому поїданні коренів, а й у провокуванні розвитку вторинних інфекцій через пошкоджені тканини. Рослини, уражені личинками лігіруса, виглядають пригніченими, в’януть і з часом відмирають. У роки масового розмноження цей шкідник може призвести до знищення значної частини посівів на окремих ділянках поля, особливо на полях з високим вмістом гумусу.

Для контролю чисельності шкідника рекомендується впроваджувати наступні заходи захисту:

• якісна обробка ґрунту, зокрема глибока оранка восени;
• використання інсектицидних протруйників для насіння;
• внесення ґрунтових інсектицидів під час висіву культур;
• постійний моніторинг полів, особливо після дощів;
• боротьба з бур’янами, що можуть бути резерватами шкідника.