Степовий цвіркун

Степовий цвіркун (Melanogryllus desertus) належить до ряду прямокрилих та родини справжніх цвіркунів. Ця комаха має досить міцне тіло темно-коричневого або чорного кольору. Вони ведуть переважно потайний спосіб життя, віддаючи перевагу місцям під рослинними залишками або в норах, які самі виривають у ґрунті. Найбільш активні цвіркуни у вечірні та нічні години.

Цей шкідник є всеїдним і вражає велику кількість культур. Найчастіше страждають посіви зернових, бобових, баштанних, а також овочевих культур. Комахи здатні поїдати сходи рослин, підгризати коріння та стебла на рівні землі, що призводить до загибелі проростків і суттєвого зниження густоти посівів на полі.

Біологія виду передбачає зимівлю личинок різного віку безпосередньо в ґрунті на глибині до 10-15 сантиметрів. Навесні, з настанням стабільного тепла, перезимували особини виходять на поверхню і починають інтенсивно харчуватися. Протягом сезону відбувається розвиток одного покоління, причому самки відкладають яйця у вологі ділянки ґрунту, забезпечуючи виживання наступного виводку.

Вредоносність степового цвіркуна найбільше проявляється у весняний період, коли з'являються молоді сходи. Пошкоджені рослини відстають у рості, жовтіють і часто гинуть, що змушує аграріїв проводити пересів площ. У посушливі роки активність шкідників зростає, оскільки вони шукають соковиті культурні рослини як джерело вологи та поживних речовин.

Система захисних заходів проти степового цвіркуна базується на наступних кроках:

• Зяблева оранка з обертанням пласта ґрунту для ліквідації місць зимівлі.
• Ретельне знищення бур'янів по краях полів та в міжряддях.
• Використання інсектицидних препаратів для обробки насіння перед посівом.
• Застосування отруєних приманок на основі висівок або подрібненого зерна з додаванням діючих речовин інсектицидів.