Чорна зеленоочка

Систематичне положення цього шкідника визначається приналежністю до ряду Двокрилі (Diptera), родини Злакові мухи (Chloropidae). Цей вид є спеціалізованим фітофагом, що розвивається переважно на злакових агроценозах, створюючи загрозу для стабільності врожаю.

Основними культурами, які пошкоджує даний вид, є озима та яра пшениця, ячмінь, жито, овес. Окрім культурних злаків, шкідник активно використовує як кормову базу пирій повзучий, тимофіївку та інші види дикорослих злакових трав, що знаходяться на полях та узбіччях.

Біологія та цикл розвитку чорної зеленоочки тісно пов'язані з температурним режимом весняного періоду. Перезимувавши у стадії личинки всередині рослинних залишків або живих стебел, навесні мухи виходять назовні для живлення та відкладання яєць. Покоління шкідника розвиваються послідовно, причому умови вологості та тепла суттєво впливають на інтенсивність розмноження.

Характер пошкоджень полягає у виїданні личинками точки росту стебла. Це призводить до пожовтіння центрального листка та повної загибелі пагона. Пошкоджені рослини відстають у рості, втрачають здатність до виходу в трубку, що в результаті веде до прямої втрати зерна та погіршення якості посівів.

Заходи захисту базуються на поєднанні агротехнічних та хімічних методів. Найважливішим є проведення вчасного посіву, що дозволяє рослинам пройти вразливі фази розвитку до масового виходу мух. Використання препаратів на основі піретроїдів або неонікотиноїдів для обробки насіння чи посівів у критичні фази є найбільш дієвим інструментом контролю чисельності популяції.