Вівця свійська

Вівці (лат. Ovis) належать до ряду парнокопитних та родини порожнистих рогів. З точки зору агрономії, ці тварини виступають потенційними шкідниками посівів у разі порушення режиму випасу. Як високопродуктивні фітофаги, вони здатні за короткий час завдати значної шкоди польовим агроценозам.

Перелік культур, що зазнають пошкоджень, є надзвичайно широким. Овечі стада можуть повністю знищити посіви зернових колосових (пшениця, жито), технічних культур, таких як соняшник чи ріпак, а також витоптати городину. Особливо небезпечним є поїдання точок росту рослин на початкових етапах розвитку, що унеможливлює подальшу вегетацію.

Біологія цих тварин обумовлює їхню високу здатність до споживання біомаси. Вівці мають розвинений травний тракт, що дозволяє їм перетравлювати грубі корми, проте на полях вони обирають найбільш ніжні та поживні частини культурних рослин. Стадний інстинкт змушує тварин рухатися групами, що локально призводить до катастрофічних втрат врожаю.

Характер пошкоджень полягає у вигризанні наземної частини рослин, обламуванні стебел та інтенсивному витоптуванні. Крім прямого знищення врожаю, спостерігається деградація структури ґрунту через ущільнення копитами та внесення надлишкової кількості органічних домішок, що змінює хімічний баланс ділянки.

Для захисту посівів агрономи рекомендують впроваджувати наступні заходи:

• Встановлення металевих огорож або електричних парканів навколо полів;
• Суворий контроль за переміщенням отар у зоні вирощування цінних культур;
• Використання спеціальних засобів для відлякування тварин;
• Співпраця з тваринницькими господарствами для визначення зон випасу, віддалених від посівів.