Пароміус дрібний

Пароміус дрібний (Paromius exiguus) — представник ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera) та родини Наземники (Rhyparochromidae). Цей вид комах спеціалізується на живленні соками злакових рослин, займаючи свою екологічну нішу в агроценозах та на територіях з високою концентрацією дикорослих злакових трав.

Серед культурних рослин, що найбільше потерпають від цього шкідника, варто виділити ярі та озимі зернові: пшеницю, ячмінь та сорго. Комаха віддає перевагу вологим та прихованим місцям, де вона може безпечно розвиватися, живлячись на прикореневій частині стебел або в пазухах листків молодих рослин.

Життєвий цикл пароміуса дрібного включає повне перетворення, причому личинки візуально схожі на дорослих особин, але менші за розміром і не мають розвинених крил. Зимують зазвичай дорослі клопи у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками, що дозволяє їм витримувати несприятливі умови навколишнього середовища до настання весняного тепла.

Шкодочинність проявляється у висмоктуванні клітинного соку, що негативно впливає на фізіологічні процеси розвитку рослини. Основними симптомами пошкодження є пожовтіння кінчиків листя, уповільнення росту стебла та погіршення наливу зерна в колосі. При високій щільності популяції спостерігається зрідження посівів та значне зниження маси тисячі зерен.

Система захисту ґрунтується на таких заходах:

• Дотримання просторової ізоляції від резервацій шкідника.
• Якісна оранка ґрунту після збору врожаю.
• Боротьба з бур'янами на краях полів та в посівах.
• Застосування інсектицидних протруйників насіння.
• Використання інсектицидів під час вегетації за перевищення порогу шкідливості.