Синиця

Синиця (лат. Parus) належить до ряду горобцеподібних, родини синицевих. Попри загальноприйняте визнання синиць як корисних птахів, що регулюють чисельність шкідливих комах, в умовах дефіциту природних кормів навесні вони можуть проявляти виражену шкодочинність у садових агроценозах.

Найбільш вразливими до нападу синиць є плодові дерева, зокрема яблуні, груші, сливи та вишні. Шкідливість проявляється переважно на початку весни, коли перезимівля комах закінчується, а нове покоління ще не з’явилося, тому птахи змушені шукати альтернативні джерела живлення.

Життєвий цикл синиць тісно пов'язаний із сезонними змінами. Високий рівень метаболізму змушує їх бути надзвичайно активними у пошуках їжі. Коли природний раціон вичерпаний, вони починають поїдати бруньки, що містять велику кількість поживних речовин, необхідних для підготовки до сезону розмноження.

Характерним пошкодженням є повне або часткове виїдання квіткових бруньок на гілках дерев. Це не лише знищує майбутній врожай, але й порушує архітектоніку крони, послаблює дерево та відкриває ворота для проникнення інфекцій через рани, що залишилися на місці пошкоджених бруньок.

• Встановлення візуальних відлякувачів (бліків, дзеркал).
• Використання звукових систем, що імітують крики хижих птахів.
• Застосування дрібнокомірчастих захисних сіток на кронах дерев.
• Вивішування годівниць подалі від саду для відволікання уваги птахів.