Часничниця звичайна

Часничниця звичайна (Pelobates fuscus) належить до ряду Безхвості земноводні, родини Часничницеві. Варто чітко підкреслити, що ця тварина не є фітофагом і не становить загрози для сільськогосподарських культур. Її репутація як «шкідника» є хибною і пов'язана лише з тим, що амфібія веде прихований спосіб життя, часто ховаючись у пухкому ґрунті городів.

Біологія виду передбачає нічний спосіб життя. За допомогою добре розвинених рогових п'яткових горбів на задніх кінцівках часничниця здатна за лічені секунди закопуватися в землю. Удень вона знаходиться в норах, де може випадково пошкодити дрібне коріння рослин, але це не є цілеспрямованим харчуванням, а лише наслідком пошуку безпечного місця для відпочинку.

Цикл розвитку включає стадію ікрометання у водоймах. Самки відкладають ікру у вигляді довгих шнурів, що чіпляються за водні рослини. Після виходу з ікри пуголовки проходять тривалий період метаморфозу у водному середовищі. Це робить популяцію часничниць залежною від наявності чистих водойм поблизу орних земель.

З агрономічної точки зору, користь від часничниці значно перевищує потенційні незручності. Вона активно поїдає шкідників, що мешкають у ґрунті: личинок хрущів, дротяників, медведку та інших комах. Таким чином, вона є природним регулятором чисельності шкідливих організмів, сприяючи біологічному оздоровленню агроценозу.

Спеціальних заходів боротьби проти часничниці не існує і вони не рекомендовані. Для мінімізації випадкових механічних пошкоджень рослин варто використовувати мульчування або встановлювати захисні сітки для розсади. Збереження цього виду є ознакою екологічного благополуччя ділянки, де не застосовуються надмірні дози хімікатів.