Фіталюс санкт-паулі

Систематичне положення. Фіталюс санкт-паулі (Phytalus sanctipauli) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera), родини пластинчастовусих (Scarabaeidae). Це небезпечний шкідник, який морфологічно близький до хрущів та поширений переважно у регіонах Південної Америки.

Культури, що пошкоджуються. Цей вид становить серйозну загрозу для цукрової тростини, кукурудзи та ряду пасовищних трав. Личинки цього шкідника живляться корінням рослин, що призводить до послаблення та загибелі як молодих сходів, так і дорослих екземплярів.

Біологія та цикл розвитку. Повний цикл розвитку Phytalus sanctipauli зазвичай займає один або два роки залежно від кліматичних умов. Дорослі жуки активні у сутінковий час, живляться листям дерев, тоді як основної шкоди завдають личинки (хрущі), які розвиваються у ґрунті на значній глибині.

Характер пошкоджень та шкодочинність. Шкодочинність личинок полягає у перегризанні кореневої системи. Пошкоджені рослини не можуть ефективно поглинати воду та поживні речовини, що спричиняє пожовтіння листя, вилягання стебел та суттєве зниження врожайності. При масовому розмноженні шкідника втрати можуть сягати до 50% врожаю.

Заходи захисту. Боротьба з фіталюсом потребує комплексного підходу, що включає агротехнічні та хімічні методи:

• Дотримання сівозміни з культурами, менш привабливими для відкладання яєць.
• Глибока оранка ґрунту для механічного знищення личинок.
• Використання ґрунтових інсектицидів на основі імідаклоприду або фіпронілу під час посіву.
• Застосування біопрепаратів на основі ентомопатогенних грибів (наприклад, Metarhizium anisopliae).