Люцерновий вусач

Люцерновий вусач (Plagionotus floralis) — це небезпечний шкідник, який належить до ряду твердокрилих та родини вусачів. Цей комаха є вузькоспеціалізованим ворогом бобових культур, передусім люцерни, яка вирощується на сіно та насіння.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які ведуть прихований спосіб життя. Дорослих жуків можна спостерігати на полях у період цвітіння, де вони активно харчуються квітковим нектаром та пилком, не завдаючи значної шкоди самій вегетативній масі рослини.

Біологічний цикл розвитку включає стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Самка відкладає яйця біля основи стебел люцерни. Личинки, що вилуплюються, проникають у корінь або прикореневу шийку, де й відбувається їхній подальший ріст та перетворення, що часто призводить до послаблення імунітету рослини.

Внаслідок діяльності личинок утворюються внутрішні порожнини в кореневій системі. Це призводить до порушення фізіологічних процесів, зниження врожайності зеленої маси та насіння, а в окремих випадках — до повної загибелі плантації через грибкові захворювання, що проникають через пошкоджені тканини.

• Дотримання сівозміни з перервою у вирощуванні люцерни до 5 років.
• Проведення підрізки та глибокого обробітку ґрунту на старих полях.
• Контроль чистоти посівів від бур'янів, що можуть слугувати додатковим кормом.
• Моніторинг вильоту імаго для своєчасного обприскування.
• Використання біологічних засобів захисту в період льоту жуків.