Щитник-черепашка

Рід Poecilocoris належить до ряду Напівтвердокрилих (Hemiptera) та родини Справжніх щитників (Scutelleridae). Ці комахи мають специфічну форму тіла, де щиток закриває майже все черевце, що надійно захищає їх від зовнішніх впливів. У сільському господарстві вони є одними з найбільш небезпечних фітофагів зернових культур.

Основною кормовою базою є колосові зернові культури, зокрема озима та яра пшениця, ячмінь, жито та овес. У періоди високої чисельності шкідник може поширюватися на дикорослі злакові трави, які відіграють роль проміжних господарів, забезпечуючи виживання популяції до появи посівів основних культур.

Біологія виду передбачає одну генерацію на рік. Зимують імаго в підстилці лісових смуг або під залишками рослин на полях. Навесні вони мігрують на посіви, де харчуються соками молодих рослин. Самки відкладають яйця на листя, з яких згодом виходять личинки, що проходять п'ять стадій розвитку до перетворення на дорослу комаху.

Шкідливість проявляється у висмоктуванні поживних речовин із рослин. Особливо небезпечним є живлення на наливному зерні: слина клопа містить ферменти, що розщеплюють білки, внаслідок чого зерно втрачає свої технологічні якості. Борошно з такого зерна стає «слабким» і не здатним утворювати якісне тісто, що завдає величезних економічних збитків.

Система захисту базується на моніторингу посівів та вчасному реагуванні. Серед ефективних методів виділяють:

• агротехнічні (ранні строки посіву, збирання в стислі терміни);
• хімічні (обробка посівів дозволеними інсектицидами при перевищенні ЕПВ);
• організаційно-господарські (контроль бур'янів та знищення місць зимівлі).